✳️Прочитайте це, будь ласка.

Війна – це колективний феномен
1. Війна – це не конкурс на кращий героїзм. Героями є всі, хто тут. Всі, хто з 24.02.22 став частиною війни. Героїзмом є життя тут, на своїй землі. Кожен з нас уже частина героїчної історії.

2. В умовах війни країна ділиться на фронт і тил. Фронт – це менша частина суспільства, тил – більша. Фронт – це бойові дії, це граничне загострення свідомості. В тилу не потрібно вести себе так само, як на фронті! Тил – це передовсім рутина, самоорганізація, планомірність і холоднокровне формування резерву за принципом «кожен на своєму місці». Без тилу фронту не буває.

3. Війна – це не гра в хорошість. Допомога фронту – це буденно. Коли людина штампує в соцмережах дописи кожні півгодини – значить, у неї купа вільного часу. Не обов’язково постійно афішувати свою гіперактивність і самостверджуватися на ній.

4. Війна провокує рефлекс «терміново щось робити». Тому: не щось – а конкретно! Наприклад, перш ніж я везу кудись воду чи продукти – я конкретно з’ясовую, де це потрібно вже й зараз. Цільово з’ясовуйте потребу! Для цього є волонтерські штаби.

5. Перестаньте докоряти тим чоловікам, хто не на фронті! Воєнні психологи стверджують, що гендерні претензії й бичування множать синдром провини, а це підриває моральний дух. Зараз не середньовіччя. Потреби фронту – не стільки статеві, скільки кваліфікаційні! Потребу фронту визначає Держава через закон. І там не випадково прописані хвилі, тобто почерговість! Нема сенсу задіювати всіх одразу й одночасно.

6. Ключове поняття – резерв. Зараз на фронті задіяна перша й найбільш фахова хвиля. Стійкість країни полягає в наявності резерву! Цей резерв зараз волонтерить, розвантажує фури, займається логістикою чи просто працює, чекаючи на свій час. так має бути! Чим більше незадіяних людей зараз – тим сильніший резерв!

7. Війна – це колективний феномен. Від природного страху (його не треба соромитися) рятує відчуття колективного, відчуття «ми всі як один». Тому в війні найважче творчим людям, нон-конформістам, харизматам, мислителям, індивідуалістам, «людям не від світу сього», людям культури, теоретикам-інтелектуалам. Вони не вписуються в грубий час, оскільки мають опір до масового мислення. Вони – емпати, які чужий біль переживають як свій. Це їхній дар і кара. Це вища форма інтелекту й етики. АЛЕ саме ці люди в майбутньому творитимуть для всієї нації героїчний переможний культурний епос, який буде вічним! Це наш культурний легіон, який напрацює безцінний гуманітарний спадок нової реальності.

8. Війна – це любов. Дивно й парадоксально, але війна – це любов. До життя, до людяності, до рідних людей, до кота, до даху над головою, до країни, до воїна, до незнайомця з синьо-жовтою стрічкою, до мови, до-до-до…
Ненависть до ворога – рівнопропорційна любові до рідного. Це теж зброя.
Несамовита Любов до рідного нехай тримає нашу високу планку, бо якраз нею ми відрізняємося від ворога.

9. А про масові матюки й прокльони психологія воєн нічого не говорить, так що на здоров'я. )))

💻Джерело: блог Остапа Дроздова

124

IMG 20220305 121351

 

IMG 20220305 121539

 

IMG 20220305 121642

 

IMG 20220305 121707IMG 20220305 121642

 
❗️🙁Дуже важливо!! Пам’ятка для людей, які страждають від воєнних дій. Що робити,коли ти в небезпеці. Практичні поради. Томас Вебер  - Травматерапевт (Австрія)
 
Дорогі українці та українки, дорогі люди в укриттях і підвальних приміщеннях, дорогі діти та молодь, дорогі відважні матері, що страждають від цього нещадного насильства через війну над Вами і Вашими героїчними чоловіками з великими серцями!
 
Мене звати Томас Вебер, я австрійський травматерапевт і багато років працюю у Вашій країні, що принесло в моє життя багато радості 
Зараз я дам Вам практичну моральну підтримку з найновіших досліджень перебування у воєнних діях, щоб Ви всі змогли максимально добре пережити цю війну.
 
1. Якщо Ви перебуваєте в укритті, підвалі або в квартирі, а гучна сирена завиває, і Ви боїтеся, то почніть затикати вуха, актуалізовуйте мелодію національного гімну та підспівуйте другим голосом. Спів заспокоює нервову систему. Таким чином постійно повторювані звуки сирени не застрягатимуть в душі. Важливо, щоб Ви пояснили іншим людям, які не знайомі з цією захисною вправою, для чого вона корисна, щоб інші також могли брати участь у ній.
 
2. Діти, поки лунають сирени тривоги, Ви можете попросити їх уявити, що вони маленькі вовченята у вовчій зграї, які виють, як вовки, щоб усі триматися разом.
 
3. Коли темрява і тиша в укритті чи підвалі стають нестерпними, пригорніться до своїх дітей і дозвольте їм разом гойдатися і колишіть їх вперед-назад, як вони знають зі спільних святкувань і співу. Це допомагає заспокоїти Вашу нервову систему і допоможе Вам краще впоратися з проблемами. Якщо хтось поруч із Вами не може сам заспокоїти свій страх чи заціпеніння, сядьте навпроти один до одного – натискайте по черзі руки людини – натискайте праву руку, натискайте ліву руку, праву руку – ліву руку протягом 2 хв. Потім змінюйте руки , інша людина по черзі натискає Вашу праву і ліву руку протягом 2 хвилин. Це за короткий час заспокоїться Ваша нервова система та нервова система Ваших ближніх.
 
4. Що робити, якщо у вас клаустрофобія і відчуття стиснення? Розпізнати це в людях можна по тому, що у них широко відкриті очі та зіниці. Нехай постраждала людина вдихає і видихає повільно і спокійно протягом кількох хвилин без паузи. Це знову ж таки заспокоює нервову систему. Обережно! Не намагайтеся тримати або обіймати людину до завершення вправи.
 
5. Що робити, якщо у Вас панічна атака? Ви можете розпізнати напад паніки, коли Ваше серце раптово починає швидко битися, з’являється страх і відчуття стиснення в грудях або горлі. За певних обставин це може статися у здорових людей при сидіннях у закритих приміщеннях. Це не загрожує життю, це не серцевий напад, але відчувається загроза життю. Що Ви можете з цим зробити?  Покладіть руки людини, в якої атака, в руки людини, що поруч, тримайте їх спокійно і паралельно показуйте людині з панікою, як дихати спокійно і повільно, повторюйте з потерпілою людиною спокійне та повільне дихання протягом 5 хвилин або доки Ви знову заспокоїтеся. Інший варіант — покласти руки на обличчя так, щоб подушечки долонь рук були на очах. Тепер масажуйте 15 секунд очні яблука дуже, дуже ніжно – будьте обережні! Якщо Ви носите контактні лінзи, ця вправа не працює! - Повторюйте цю вправу в міру необхідності, але лише по 15 секунд за раз. Ця вправа для очей активізує заспокійливу систему в мозку, яка нормалізує серцебиття і регулює дихання.
 
6. Це нормально і здорово, коли  в когось починається шокова реакція – тремтіння – обережно! Не намагайтеся зупинити або перешкодити комусь тремтіти. Тремтіння – це природна регуляція організму, яка зазвичай виникає хвилями, щоб вийти з заціпеніння. Тремтіння в довгостроковій перспективі корисніше, ніж заціпеніння. Тільки коли тремтіння вщухає, ти обіймаєш когось руками або ніжно тримаєш в руках.
 
7. Що робити, коли голодний? Під час війни буває, що на короткий час не вистачає ні їжі, ні води. Ви можете подолати цей надзвичайний стан ефективним способом: якщо Ви голодні і Вам не вистачає їжі, випийте склянку води за 15 хвилин до їжі, якщо це можливо. Пережовуйте кожен шматочок у роті 36 разів і безшумно рахуйте.
 
Це призводить до більш сильного відчуття ситості. Коли їжа довше залишається на слизовій оболонці рота, організм може краще засвоювати поживні речовини з їжі та перетворювати їх в енергію. Більше енергії від меншої кількості їжі.
 
8. Що робити, коли відчуваєш спрагу? Якщо мало води, зробіть ковток води в роті і прополощіть рот кілька секунд, перш ніж проковтнути. В результаті слизові оболонки ротової порожнини вбирають воду і в роті не так швидко пересихає.
 
9. Що робити, якщо Ви не можете рухатися і Вам доводиться годинами проводити в безпечному місці, погано себе почуваєте, у Вас болі в м’язах, або Ви відчуваєте себе притупленим, відмежованим чи сповільненими? Спочатку міцно притисніть до підлоги підошву лівої ноги, потім підошву правої ноги - по черзі ліву і праву. Продовжуйте стискати кулак лівою рукою, потім знову розкрийте кулак, стисніть кулак правою рукою, знову розкрийте руку і продовжуйте робити це по черзі. Натискайте лівою правою ногою і стискайте лівий правий кулаки вліво по черзі. Вдихніть свідомо глибоко і повільно і видихайте - повільно вдихайте - повільно видихайте. Якщо Ви будете виконувати цю фізичну вправу протягом кількох хвилин, Ви повернете своє тіло в гарний стан. Інший варіант – глибоко вдихнути, затримати повітря на 2 секунди і сильно і швидко видихнути. Повторіть цю дихальну вправу всього 3 рази. Через деякий час Ви можете повторити це, якщо необхідно. Це діє як вихід із заціпеніння, і Вам знову стане легше.
 
10. Як я можу допомогти собі, якщо бомба вибухнула або контузила мене? Негайно почніть видихати одним довгим звуком, доки у Вас не буде більше повітря для видиху. Повторюйте, доки не почуєтеся знову добре. Інший варіант особливо підходить для дітей у кімнаті: попросіть дитину трястися, як собака, яка виходить з води. Це дозволяє організму позбутися гострого стресу, що загрожує життю. Робіть це щоразу, коли лунає удар, і кімната навколо Вас здригається.
 
11. І ще одна річ для всіх, кого добрий Президент заохочує зберігати спокій. З одного боку, те, що він говорить, вірно. Просто з часом нервова система більше не може справлятися зі спокоєм, і Ви отримуєте симптоми стресу, тому що людський мозок не сконструйований так, щоб витримувати постійний стрес. Отже, є вправа для здорової профілактики: почуття гніву є добрим від постійного стресу. Усупереч своїй звичці дозвольте собі шумно видихнути будь-яку емоцію гніву, що виникає. Це дозволяє нервовій системі, яка зазнає значного стресу,  врегулюватися та відновлюватися знову і знову під час війни.
 
Впораємося!!!!! ❤️
🟣Особливості реакцій дитини на стресогенну подію ☹️😥🥺
 
До групи особливого ризику потрапляють малі діти, бо їх мозок, що швидко розвивається, дуже вразливий. Травма у ранньому дитинстві пов'язана із зменшенням розміру кори головного мозку. Ця область відповідає за багато складних функцій, включно з пам'яттю, увагою, сприйняттям, мисленням, мовою і свідомістю.
 
🔵Діти віком до 2 років
 
·       Стають більш примхливими;
 
·       Частіше кричать чи плачуть;
 
·       Порушення апетиту, зниження у вазі або проблеми із травленням;
 
·       Порушення режиму сну;
 
·       Порушення мовної діяльності;
 
·       Наявність проблем із пам'яттю;
 
·       Демонструють бажання бути у тісному контакті з близьким (щоб дорослі тримали на руках, обіймали).
 
🟠Діти від 3 до 6 років
 
·       Регрес у поведінці та емоціях;
 
·       Нічне чи денне нетримання сечі;
 
·       Істерики та плач;
 
·       Підвищена чутливість до звуків, яскравого світла;
 
·       Болі в області шлунково-кишкового тракту;
 
·       Проблеми зі сном та кошмари;
 
·       Страх розлуки зі своїми батьками;
 
·       Зниження концентрації уваги, пам'яті;
 
·       Імітація травматичної ситуації.
 
🟡Діти віком від 7 до 10 років
 
·       Болі в області шлунково-кишкового тракту;
 
·       Проблеми зі сном та кошмари;
 
·       Проблеми з навчанням, концентрацією уваги та пам'яттю;
 
·       Злість, агресія, дратівливість;
 
·       Пригніченість та страх;
 
·       Виникнення хибних спогадів;
 
·       Бажання постійно говорити про те, що сталося, або відмова обговорення події;
 
·       Cоціальна ізоляція.
 
Підлітки
 
·       Підвищена агресія, гнів та дратівливість (бійки з однолітками)
 
·       Ризикована поведінка;
 
·       Страх виходити з дому;
 
·       Соціальна ізоляція;
 
·       Проблеми зі сном та кошмари;
 
·       порушення харчових звичок;
 
·       Проблеми з навчанням, концентрацією уваги та пам'яттю;
 
·       Уникнення емоцій та почуттів;
 
·       Скарги на фізичний дискомфорт;
 
·       Депресивний стан;
 
·       Суїцидальні думки;
 
·       Самопошкодження.
 
Якщо поведінка вашої дитини викликає тривогу, ви можете звернутися за допомогою до професіонала.

Дочірні категорії

Кафедра педагогіки і психології дошкільної освіти 

НПУ імені М. П. Драгоманова: історія, реалії, перспективи

 

 

Поглиблене вивчення відповідних архівних документів та результатів ретроспективного аналізу історико-педагогічних матеріалів засвідчують те, що кафедра зародилась понад століття тому і пройшла багато етапів перетворення від минулого до сьогодення.

1907–1919 р.р. – Створення та існування Фребелівського інституту дошкільної підготовки, в якому працювали видатні постаті педагогічної освіти – В. В. Зеньковський, Н. Д. Лубенець, С. Ф. Русова, І. О. Сікорський та ін.

1920 р. – Інститут увійшов до складу Київського інституту народної освіти, вже як факультет дошкільного виховання.

1930-ті роки – Факультет дошкільного виховання переведено до Харківського педагогічного інституту.

1954 р. – Факультет поновили в складі Київського державного педагогічного інституту імені О. М. Горького, спадкоємцем якого сьогодні є Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. Існуючу в складі факультету дошкільного виховання кафедру початкової і дошкільної освіти, в ті роки очолював проф. Г. З. Івашин.

1960 р. – створена кафедра дошкільної педагогіки, керівником якої стала доц. О. М. Лещенко. До її складу в різні роки увійшли викладачі: З. Н. Борисова, О. К. Грибанова, Т. І. Дмитренко, М. Ф. Дубовик, Є. Ф. Лукіна, О. П. Ткаченко та перші її випускники – С. Ф. Бєлова, Л. В. Герасимова, Н. І. Зеленко, Н. І. Мітічева Л. Я. Скиданова та інші.

1965 – 1975 р.р. кафедру очолювала доц. О. К. Грибанова. У цей період свій науковий рівень більшість викладачів кафедри – В. І. Коник, Н. П. Орланова, О. П. Янківська, Н. Ф. Яришева, підвищували навчанням в аспірантурі, по закінченню якої успішно захищали дисертації.

1975 – 1991 рр. – кафедрою дошкільної педагогіки керувала З. Н. Борисова. Її склад поповнили талановиті педагоги – Г. В. Бєлєнька, О. Л. Богініч, Н. М. Кот, І. О. Луценко, М. А. Машовець, Г. В. Сухорукова, а згодом доценти Л. В. Артемова, Е. С. Вільчковський, І. С. Дьоміна та інші.

Галузь дошкільної освіти також збагатилась відомими випускниками кафедри, педагогами і психологами (К. О. Євстаф’єва, В. Г. Захарченко, В. У. Кузьменко, Т. Ф. Кунько, С. О. Ладивір, Л. І. Уманець, Л. Ю. Якименко та ін.). Завдяки їхнім науковим доробкам, впродовж тривалого часу кафедра займала провідні позиції у галузі серед  закладів вищої освіти України.

Досвід науково-педагогічних працівників кафедри дошкільної педагогіки склав підґрунтя для розвитку інновацій у дошкільній і вищій освіті, підготовки навчально-методичного забезпечення, вивчення вітчизняного і зарубіжного педагогічного досвіду тощо.

1991 – 2003 р.р. – кафедру очолювала проф. Л. В. Артемова – відомий вчений у галузі теорії та історії педагогіки, дошкільного виховання, теорії та методики професійної освіти дорослих.

2003 – 2008 р.р. – керувала діяльністю кафедри дошкільної педагогіки Інституту педагогіки і психології НПУ імені М.П. Драгоманова доц. М. А. Машовець, професійні інтереси якої пов’язані з педагогікою та психологією дошкільного дитинства та професійною підготовкою майбутнього дошкільного педагога. З 2008 року кафедра дошкільної педагогіки  отримала назву кафедра теорії та історії дошкільної педагогіки. 

2012 – 2015 р.р. – завідувала кафедрою теорії та історії дошкільної педагогіки доц. Н. М. Кот, яка за вагомий внесок у розвиток галузі дошкільної освіти була відзначена нагородою – знаком «Софія Русова».

За ці роки до лав кафедри приєднались досвідчені науковці: кандидат педагогічних наук, доцент Р. А. Шулигіна, кандидати психологічних наук, доценти В. М. Гальченко, С. Т. Репетій та інші.

У зв'язку з реорганізацією навчальних підрозділів НПУ імені М. П. Драгоманова в 2016 році, кафедра набула назву педагогіки і психології дошкільної освіти та дитячої творчості й увійшла до складу факультету педагогіки і психології університету.

Завідувачем кафедри було призначено доктора педагогічних наук, професора Г. Г. Цвєткову, яка сьогодні спрямовує діяльність науково-педагогічного складу на вдосконалення, гармонізацію професійної підготовки майбутніх вихователів відповідно до потреб сьогодення на ґрунті постнекласичної методології шляхом створення креативно-розвивального освітнього простору в закладі вищої освіти.

Науково-педагогічний склад кафедри педагогіки і психології дошкільної освіти та дитячої творчості сформований із фахівців, які мають високий науковий і практичний досвід роботи. У складі кафедри працює 11 осіб, з них: 1 доктор педагогічних наук, 8 кандидатів наук, 2 асистенти 1 лаборант.

Кафедра, керуючись новими європейськими стратегіями розвитку освіти в Україні, здійснює підготовку фахівців за освітньо-професійною програмою 012 «Дошкільна освіта», освітніми рівнями: перший (бакалаврський), другий (магістерський). Форми навчання: денна, заочна.

Стратегія розвитку кафедри

Основний стратегічний напрям – підвищення науково-педагогічної компетентності працівників до рівня, що дозволить кафедрі претендувати на роль одного з провідних осередків науково-педагогічної діяльності в галузі дошкільної освіти у межах освітнього простору України.

Принципи реалізації стратегії

Розвиток кафедри базуватиметься на принципах, що зможуть забезпечити реалізацію зазначеної стратегії:

  • компетентності усіх членів кафедри, що діятимуть на засадах колегіальності, відкритості, демократичності та єдності;
  • поєднання розвитку колективу та самовдосконалення кожного викладача як творчої особистості;
  • креативності у формування методів та форм реалізації стратегії розвитку кафедри;
  • інноваційності в підвищенні теоретичної та методичної культури працівників кафедри, основними рисами якої є взаємодія викладачів і студентів, соціокультурний діалог та захист суб’єктів професійної та освітньо-наукової діяльності.

Основні напрями діяльності (завдання)

для реалізації стратегії розвитку кафедри

  1. Приведення показників професійної діяльності та рівня кваліфікації кожного викладача кафедри в повну відповідність до чинних ліцензійних вимог освітньої діяльності.
  2. Створення системи фахового спрямованого підвищення кваліфікації викладачів кафедри.
  3. Запровадження відкритого, прозорого, поточного планування діяльності кафедри (навчальної, наукової, методичної та організаційної роботи).
  4. Формування механізмів та традиції самовдосконалення кожного викладача кафедри та умов реалізації його професійних компетентностей.
  5. Створення умов для започаткування кафедрою наукової школи.
  6. Використання Е-технологій в освітній діяльності, формування дистанційних курсів, відеолекцій, інтерактивних електронних навчальних видань тощо.
  7. Підтримання конкурентного статусу кафедри педагогіки і психології дошкільної освіти та дитячої творчості в підготовці компетентних і конкурентоспроможних фахівців у галузі дошкільної освіти на національному ринку освітніх послуг та позиціонування НПУ імені М.П. Драгоманова і факультету педагогіки і психології як флагманів педагогічної думки.
  8. Підготовка наукових публікацій викладачами кафедри у зарубіжних наукових виданнях, що включені до різних наукометричних баз даних та мають індекси цитування.
  9. Розвиток ефективної взаємодії з українськими та зарубіжними партнерами з метою забезпечення академічної мобільності професорсько-викладацького складу кафедри та реалізації спільних проектів, грантових програм.
  10. Організація профорієнтаційної роботи з метою популяризації навчання за спеціальністю 012 «Дошкільна освіта», за різними освітньо-професійними програмами, рівнями на принципово нових засадах.
  11. Впровадження системи компетентнісного наставництва як одного з нових принципів підготовки професійного кадрового складу кафедри.
  12. Презентація на сайті кафедри освітніх досягнень викладачів та студентів, популяризація сучасних методів, технологій та методик навчання і викладання у вищій школі.
  13. Організація взаємодії з іншими освітніми закладами і науковими установами, проведення спільних засідань, семінарів, круглих столів, підготовка та видання наукової та навчально-методичної літератури.

Національне партнерство

Кафедра співпрацює із провідними науковими установами й університетами України:

  • Інститут проблем виховання НАПН України
  • Інститут психології імені Г. С. Костюка НАПН України
  • Інститут педагогічної освіти та освіти дорослих НАПН України
  • Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка
  • Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка
  • ДВНЗ «Донбаський державний педагогічний університет»
  • Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
  • Київський університет імені Бориса Грінченка
  • Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя
  • Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К.Д. Ушинського
  • Рівненський державний гуманітарний університет
  • Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини
  • Харківська гуманітарно-педагогічна академія та ін.
  • Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського
  • Національна парламентська бібліотека України
  • Державна науково-педагогічна бібліотека імені В. О. Сухомлинського
  • Видавництва: «Академвидав», «Освіта», «Педагогічна преса» та ін.

Зарубіжне партнерство

Кафедра співпрацює із провідними науковими установами й університетами близького і далекого зарубіжжя:

  • Білоруським державним педагогічним університетом імені Максима Танка;
  • Казахським національним педагогічним університетом імені Абая;
  • Університетом едукології Литви;
  • Коледжем Південно-Східної Норвегії (The University College of Southeast Norway (USN) та ін.

Навчально-методична діяльність кафедри