У рамках проходження конкурсу на посаду доцента кафедри дошкільної освіти Педагогічного факультету Українського державного університету імені Михайла Драгоманова, Гальченко Вікторією Миколаївною, доцентом кафедри дошкільної освіти, 12 лютого було проведено майстер-клас зі стейкхолдерами на тему «Формування життєвих цінностей сучасного педагога в умовах війни».
Презентуємо вашій увазі змістове наповнення проведеного відкритого заходу.
Життєві цінності – це те, що особливо важливо для людини. Їх усвідомлення та реалізація дають можливість людині сформуватись як особистості, отримувати відчути задоволення від праці та спілкування з оточуючими.
Життєві цінності – це внутрішні зобов’язання людини перед собою, вона не може їх порушити, бо при цьому вона перестає існувати як особистість.
На жаль, людство вступило в епоху надзвичайних стресових станів та емоційних навантажень. Війна в Україні ввела нас у стан довготривалого стресу (дистресу). Ми можемо протистояти цьому, виховуючи волю, навчившись керувати емоціями, розумно долати різні стреси, розвивати резильєнтність. Особливо це важливо для педагогів. Які мають стати «емоційною парачолькою» для свої вихованців. Відтак резильєнтність і самоцінність стають важливими цінностями педагога під час війни. Розглянемо ці ключові поняття нашого міні-тренінгу.
Резильєнтність (а ще: резилієнс, психологічна пружність, стресостійкість тощо) – це здатність людини впоратися зі складними життєвими подіями та відновлюватися після труднощів чи стресу. Резильєнтність наче парасолька, яка тримає нас більш-менш сухими від дощу, у той час як ми продовжуємо йти вулицею.
Декілька ключових аспектів розвитку резильєнтності
- доброзичливе ставлення до себе (прийняття себе, любов до себе, підтримка самого себе замість самокритики)
- плекання добрих і змістовних стосунків з іншими (асертивна поведінка)
- можливість складати плани на майбутнє (коротко чи довгострокові) та вирішувати проблеми (нехай крок за кроком, у своєму темпі, проте не уникати і не накопичувати їх),
- можливість справлятися зі складними емоціями, екологічно проживати їх (зокрема, завдяки практиці майндфулнес)
- ефективні навички спілкування (вирішення конфліктів, відновлення стосунків). Мати оптимістичний погляд на життя (довіряти процесу життя, вірити в себе).
Підвищення резильєнтності особистості пов’язане з пошуком ресурсів, які допомагають їй в подоланні негативних наслідків стресових ситуацій.
Пропонуємо до вашої уваги алгоритм підвищення резильєнтності:
- Постійно займатися саморозвитком (зростати духовно, особистісно, професійно; любити й цінувати себе, жити в гармонії з навколишніми, творчо працювати)
- Дбати про своє психічне та фізичне здоров’я (займатися спортом, більше перебувати на свіжому повітрі, спілкуватися з мистецтвом та природою).
- Виробити власну модель харчової поведінки (харчуватися збалансовано, за режимом, не переїдати, не «заїдати» негативні емоції, вміти їх правильно проживати).
- Вміти екологічно позбуватися агресії.
- Вміти розслаблятися (використовувати різні техніки релаксації, аутогенні тренування, духовні практики, дихальні гімнастики тощо).
Виконання дихальної вправи «3-5-7». Сядьте зручно, зробіть глибокий, але короткий, вдих на рахунок 1-2-3, затримайте дихання на рахунок 1-2-3-4-5, зробіть глибокий протяжний видих ротом, ніби в трубочку, на рахунок 1-2-3-4-5-6-7. Повторіть 3-4 рази.
На думку психологів, ключовим компонентом резильєнтності постає самоцінність особистості, яка формується на основі любові до себе. Найближчими її синонімами будуть такі слова, як гідність та самоповага.
Психотерапевт Роман Мельниченко виділяє такі етапи у прийнятті самого себе:
- Прийняти свою тілесність (поцікавитися, скільки повинен мати жиру в організмі, чи широка кістка, який тип тіла (груша, банан, яблуко тощо).
- Прийняти свій темперамент (імпульсивний, збудливий, плаксивий, тривожний тощо)
- Прийняти свою тінь («негативні» сторони і риси, те, що ми не хочемо про себе знати на рівні думок (придушення негативних емоцій призводить до того, що вони поступово починають оволодівати людиною). Потрібно витягнути з тіні правду про себе та інтегрувати її в середину.
- Прийняти свою вразливість, свої страхи. Для того, щоб убезпечити себе від негативних наслідків, уникнути чогось поганого, підстрахуватися.
- Прийняти своїх батьків. У кожному з нас генетична частка матері та батька. І ненавидіти когось із батьків означає інстинктивно відторгати частину себе. «Батьків не обирають».
- Прийняти свою соціальність.
Виконання психотехніки «Три скриньки самоцінності». Учасникам тренінгу було запропоновану таку інструкцію:
Розділіть аркуш на 3 частини. В 1 частині намалюйте скриньку з добрими якостями, цінними для вас, в 2 частині – з негативними якостями (по 3 якості). Відповідним чином оздобте їх. На основі рефреймінгу створюємо третю скриньку, в яку «вкладаємо» не дуже привабливі якості, перетворені на позитивні.
Проведення рефлексії з учасниками майстер-класу засвідчило значні зміни в розумінні власної самоцінності та шляхів її розвитку. Проведені психологічні вправи допомогли учасникам перезавантажитися після напруження, отриманого внаслідок стресу війни, отримати ресурс для подальшої професійної діяльності на освітянському фронті.
Отже, ми дійшли висновку, що головним джерелом власної цінності не можуть бути лише зовнішність, здібності, таланти, слава, досягнення, турбота близьких (хоча й вони важливі в багатьох випадках). Визначальними є любов до себе, прийняття себе, ближніх, відкритість життю, довіра до життя, вдячність за все!
