Пропонуємо до Вашої уваги лист від Прокопенко Світлани, студентки групи 2ЗА спеціальності «Дошкільна освіта» педагогічного факультету до куратора: «Добрий день. Вибачте, що не відповіла зразу, чоловіка збирала на війну. Я навіть не знаю, що про себе написати. Мені 45 років. Народилась в Донецькій області. Але потім ще дитиною з батьками переїхали жити в Київську область. Після школи намагалась вступити до Переяславського педагогічного інституту, та не пройшла на бюджет. І тому вивчалась на маляра і багато років працювала маляром. Рано вийшла заміж, народила двох діток, дівчинку і хлопчика. З часом, чоловік покинув нас, тому дітей ростила сама. Якийсь час працювала на хлібзаводі пекарем, але мусила звільнитися за станом здоров'я. І пішла працювати в дитячий садок нянею (помічником вихователя). Дуже сподобалася директору закладу і вона мені запропонувала йти вчитися на вихователя. Приємно, що мої вже достатньо дорослі діти це підтримали. І ось я студентка вже 2 -го курсу заочної форми навчання спеціальності «Дошкільна освіта» Українського державного університету імені Михайла Драгоманова. І тепер працюю вихователем. Чотири місяці тому назад вийшла заміж за військового, який захищає нашу Україну від раши. Коли садочок був закритий, в зв'язку з військовим станом, була волонтером. Зараз, якщо є час теж ходжу, допомагаю»…